- заповідність
- —————————————————————————————запові́дністьіменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
заповідність — ності, ж. Забороненість для використання у господарстві, охоронність (про яку небудь територію, природний або культурно історичний об єкт і т. ін.) … Український тлумачний словник
заповідник біосферний — Територія міжнародного значення, що виділяється для збереження в природному стані ділянок біосфери, проведення фонового моніторингу та вивчення природного навколишнього середовища. Науково дослідна робота тут координується і контролюється ЮНЕСКО … СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З АГРОФІТОЦЕНОЛОГІЇ
боуѥсть — БОУѤСТ|Ь (43), И с. 1.Удаль, отвага, неустрашимость: имь же чтетсѩ [жертвенной кровью] б҃гыни. и си же д҃ва. ти же бо и. малакию чтоша. и буесть почтоша. (ϑρασύτητα) ГБ XIV, 16а; аще лучитсѩ и дв҃цамъ послужити арѳемидѣ. нагы не закрывающе… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
біосферний заповідник — Територія міжнародного значення, що виділяється для збереження в природному стані ділянок біосфери, проведення фонового моніторингу та вивчення природного навколишнього середовища. Науково дослідна робота тут координується і контролюється ЮНЕСКО … СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З АГРОФІТОЦЕНОЛОГІЇ
никыиже — (173) мест. отриц. Никакой, ни один: и ѹбогыи почиѥть на гробѣ твоѥмь. и никоѥгоже врѣда прииметь. Изб 1076, 52; ни маѯимѹ еп(с)пѹ быти. ни нарицатисѧ. ни сщ҃еныимъ отъ нѥго всѣмъ ни въ коѥмьже степене (ἐν οἱῳδήποτε βαϑμῷ) КЕ XII, 26а; Да˫аниѥ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
мьстити — МЬ|СТИТИ (80), ЩОУ, СТИТЬ гл. 1.Мстить: мьсти кръвь праведьнѹ Парем 1271, 259 об.; ажь ѹбьѥть мѹжь мѹжа. то мьстити братѹ брата. любо ѡц҃ю любо с҃нѹ... ѡже ли не бѹдеть кто ѥго мьстѧ. то положити за головѹ •п҃• гр҃внъ. РПр сп. 1280, 615в; то же… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
наслѣдьникъ — НАСЛѢДЬНИК|Ъ (239), А с. Наследник (наследующий имущество или имеющий право наследования): ˫арославъ престависѧ.... и остави въ наслѣдьникы оц҃а своѥго. и приимьникы престола своѥго. с҃ны сво˫а. СкБГ XII, 20б; Тако же заповѣдано ѥсть. да аще къто … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
плоути — ПЛ|ОУТИ (50), ОВОУ, ОВЕТЬ гл. 1.Плыть, передвигаться по воде: се бо дѣло вѣтрьнеѥ въспахаѥть въздѹха… питѹѥть плоды || и питѹѥть телеса. что ѹбо кто ре(ч)ть, всѧ сѹща˫а въ неи трѣбовани˫а ихъ и времена, ˫ацѣхъ же свѣдають повелѣни˫а [в др. сп.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
мъногашьды — (409) нар. Часто, многократно: Творить и се многашъды ди˫аволъ зълокъзньны‹и. ѥ›гда ѹзьрить д҃шю начънъшю чюти сво˫а грѣхы. (πολλοκις) Изб 1076, 243; о семь же многашьды родителема ѥго нѹд˫ащема ЖФП ХII, 28а; многашьды понѹжаше ѹбо и мол˫ааше… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
обѣчати — (3*), Ю, ѤТЬ гл. То же, что обѣщати в 1 знач.: ажь сѧ намъ то прилучило ‹б›а˫а вѣра принѧти и держати про то мы ѡбѣчаемъ и слюбуемъ нашему брату. кнѧзю скиригкаилу. Гр 1387 (1, з. р.); i о смирѧющихъ. ˫ако б҃и˫а заповѣ(д) ѥсть. i мьзду тѣмъ. выше … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)